Люди

Розкажіть, чим ви займалися в Україні до війни?

До війни я працювала вебдизайнером, ілюстраторкою та художницею-персонажисткою. Я створювала портрети та вигадувала унікальні візуальні образи. У той же час із радістю та хвилюванням готувалась до народження сина — нового етапу в моєму житті. 

Коли і як ви почали малювати? Це була професія чи хобі?

Я почала малювати ще з раннього дитинства — це було для мене природно, адже творчість завжди була присутня в нашій родині.  Мій батько працював дизайнером інтер’єру, а мама була художницею дитячого журналу. Обоє навчалися в тому самому художньому інституті, де згодом навчалася і я. Спочатку малювання було для мене грою, способом самовираження, а з часом перетворилось на щось більше. Я отримала художню освіту, і поступово творчість стала не лише улюбленою справою, а й професією.

Яка тема або стиль вам найближчі у творчості?

Найбільше мені близькі графічні портрети людей. Через них я можу передати емоції, характер і внутрішній світ людини. Портрет — це не просто зображення, а спосіб розповісти історію, показати щось глибше, ніж зовнішність. Мені подобається помічати деталі, які роблять людину унікальною, і намагатись передати це у своїх роботах. 

Як ви опинилися в Нідерландах? І чому саме в Зайсті?

Я опинилася в Нідерландах випадково — це було наслідком обставин. Спочатку я жила разом з іншими українськими біженцями в готелі 'Kontakt der Kontinenten' у Зостерберзі. Пізніше чудова приймаюча сім'я запропонувала мені житло. Вони запросили мене жити разом з ними й допомогли оселитися в громаді Зайст. Я їм за це надзвичайно вдячна.

Що було найважчим у адаптації до нової реальності?

Найважчим було відчуття повної втрати контролю над власним життям. Я стикнулася з мовним бар'єром, що ускладнювало щоденне спілкування. Невизначеність і відсутність чіткості щодо майбутнього стали справжнім випробуванням.

Проте, крок за кроком, я навчилася відпускати ситуацію й приймати зміни, навіть якщо це було непросто. У якийсь момент я зрозуміла, що довіра до процесу й готовність адаптуватися — саме те, що допомагає рухатися вперед, навіть коли все здається невизначеним і складним.

Які у вас враження від життя в Зайсті?

Життя в Зайсті справило на мене позитивне враження. Це місце дає відчуття спокою й безпеки, що особливо важливо після пережитих подій. Тут прекрасна природа, зручна інфраструктура, а атмосфера сприяє внутрішньому заспокоєнню. Мені також дуже цінна можливість спілкуватися з людьми з подібним досвідом — це робить моє перебування ще більш змістовним.

Як змінилася ваша робота й натхнення після переїзду?

Мистецтво допомогло мені знайти внутрішню рівновагу та крок за кроком адаптуватися до нової реальності. Найприємніше те, що мені не було потрібно нічого особливого — лише олівець і аркуш паперу. Після переїзду я почала працювати як портретистка. Малювання стало для мене способом заспокоїтися й відійти від важких думок.

Які емоції ви намагаєтеся зараз найбільше передавати у своїх роботах?

У своїх роботах я прагну передати емоції, глибину, зосередженість і внутрішню силу. Для мене важливо показати не лише зовнішню схожість, а й характер людини, її почуття та настрій.

Чи принесла ця ситуація вам нові ідеї?

Так, цей досвід дав мені багато нових ідей. Переїзд, адаптація й усі пережиті емоції змінили мій погляд на мистецтво. Завдяки участі в Kunst Route я познайомилася з нідерландським мистецтвом і місцевими художниками із Зайсту. Я зрозуміла, що мистецтво — це не стільки про техніку, скільки про відчуття, зміст і передачу емоцій.

Чи вдалося вам познайомитися з місцевими художниками або знайти однодумців?

Так, я познайомилася з багатьма художниками. Особливо я відчула глибокий зв'язок із Ріною ван Кілсдонк, Гансом ван дер Флюдом і Марго ван Паасман. Кожен із них має унікальний стиль і техніку. Ганс створює реалістичні пейзажі олійними фарбами, Марго працює з аквареллю та створює прекрасні природні образи. Ріна надає перевагу червоному кольору й створює абстрактні зображення загадкових жіночих силуетів. Така різноманітність надихає й дає мені нові ідеї для власної творчості.

Чи є у вас мрія або проєкт, який ви хотіли б реалізувати тут?

Так, у мене є мрія й кілька ідей для проєкту, які я хотіла б втілити тут. Я хочу створити серію робіт, які покажуть, як внутрішній стан людини впливає на її сприйняття світу. Це могло б стати особливим досвідом, у якому мистецтво об'єднує людей і створює простір для спільного обміну історіями й почуттями. Моя найбільша мрія — знову побачити свого чоловіка. Ми з сином не бачили його вже два роки, і це дуже важливо для нас. Я сподіваюся, що ми скоро возз'єднаємося — це було б найщасливішим моментом у нашому житті.

Що б ви хотіли сказати іншим українцям, які перебувають у подібній ситуації?

Попри всі труднощі, важливо не втрачати віру й надію. Ми пережили багато, але кожен день — це крок до відновлення й знаходження свого шляху. Головне — підтримувати одне одного, знаходити силу в маленьких митях щастя й не втрачати зв'язок із близькими. Час лікує, і навіть у найскладніші періоди ми знаходимо в собі сили рухатися далі. Ми не самі, і все буде добре. Не забувайте, хто ви є й що ви можете дати цьому світу. Попереду ще багато гарних моментів. Будьте сміливими, відкритими й ідіть за своїми мріями. Разом ми з усім впораємося.

Де можна подивитися ваші роботи або як вас можна підтримати?

Ви можете переглянути мої роботи на: 

• Instagram: @radachabanyuk 

• Сайт: www.behance.net/pupirka 

Я вдячна за будь-яку форму підтримки — чи то увага до моїх робіт, відгуки, чи просто розмова. Якщо ви хочете замовити портрет, напишіть мені на ariadnachabanyuk@gmail.com. Ваша зацікавленість і підтримка для мене дуже важливі.